10 клас

Модуль. Основи електронного документообігу

Тема. Документи та документообіг

Урок 1. Поняття документу. Призначення та класифікація документів. Документообіг. Загальні правила оформлення документів.

Навчальна мета: Познайомити учнів з поняттям документу, його класифікацією  та призначенням. Засвоїти правила оформлення документів.

Розвивальна мета: Розвивати пізнавальні інтереси, уміння запам’ятовувати.

Виховна мета: Виховувати інформаційну культуру учнів, уважність, акуратність, дисциплінованість. Виховувати  ділові якості майбутніх керівників.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу. Комбінований урок.

Обладнання та наочність: дошка, комп’ютери з підключенням до мережі Інтернет, навчальна презентація.

Структура уроку

I.       Організаційний момент

II.      Мотивація навчальної діяльності

III.     Актуалізація опорних знань

ІV.     Вивчення нового  матеріалу

V.      Усвідомлення набутих знань й формування вмінь та навичок

VI.     Підбиття підсумків уроку

VIІ.   Домашнє завдання

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання з класом. Повідомлення теми і мети уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Людині в житті часто доводиться мати справу з різними документами й складати їх.  Щоб правильно оформити документ, треба мати уявлення про особливості його написання, класифікацію та призначення. Отже, сьогодні ми будемо знайомитися з темою «Поняття документу. Призначення та класифікація документів. Документообіг. Загальні правила оформлення документів.»

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда з учнями з метою відтворення знань, які необхідні будуть на уроці:

1. Якою є сфера використання документів?

2.Які документи ви опрацьовували в попередніх класах на уроках української мови? Назвати основні особливості їх. (Лист, адреса, план роботи, оголошення, розписка, протокол).

Вчитель: Пропоную перевірити ваші попередні знання  за допомогою вправи: «Збери документ»

Учні об'єднуються у групи за будь-яким відомим вчителю способом, кожна група отримує декілька розрізаних на частини ділових документів. Збирають, потім повідомлять, за якою ознакою вони розрізняли документи, які ділові папери їм дісталися, вчитель проводить аналіз виконаної роботи.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.     Документ - матеріальний носій інформації. Класифікація документів.

Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді   інформацію,   оформлений   у   зведеному   порядку   і  має відповідно до чинного законодавства юридичну силу (ДСТУ 2732 - 94 «Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення»).

Класифікація  документів  -  це  поділ їх на класи за найбільш загальними   ознаками  схожості та відмінності.   Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності    виконавців.    У   поточній   роботі   класифікацію документів здійснюють на етапі групування їх у справи. Документи класифікуються за такими ознаками:

·        спосіб фіксації інформації;

·        зміст;

·        назва;

·        вид;

·        складність;

·        місце складання;

·        термін виконання;

·        походженні; гласність;

·        юридична сипа;

·        стадія виготовлення;

·        термін зберігання;

·        рід діяльності та інше.

За способом фіксації інформації розрізняють такі документи:

·        письмові,   до   яких  належать   усі  рукописні  та  машинописні

документи,     виготовлені    за    допомогою    друкарської    та розмножувальної оргтехніки;

·        графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній,

штрихів, світлотіні. Це графіки, мали, рисунки, малюнки, схеми, плани. Вони цінні своєю ілюстративністю;

·          фото   -   й   кінодокументи   -   такі,   що   створені   способами  фотографування й кінематографії. Це кіно - та фотоплівки та фотокартки.   На них можна зафіксувати ті явища, які іншим способом зафіксувати важко чи неможливо;

·          фонодокументи - такі, що створюються за допомогою будь-якої системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію (наприклад, записану під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).

За змістом документи поділяють на:

·        організаційно-розпорядчі;

·        фінансово-розрахункові;

·        постачально-збутові та інше.

Організаційно-розпорядчі документи (ОРД) - це управлінська документація, що слугує способом здійснення та регулювання процесів управління.

Документи, які належать до ОРД, можна умовно поділити на такі групи:

·          організаційні (положення, інструкції, правила, статути, тощо);

·          розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, вказівки тощо);

·          довідково-інформаційні (довідки, протоколи, акти, пояснювальні та службові записки, службові листи, відгуки, плани роботи, телеграми, телефонограми, звіти, доповіді тощо);

·          з кадрових питань (заяви, накази по особовому складу, особові картки, трудові книжки, характеристики тощо(;

·          особові офіційні ( пропозиції, заяви, скарги, автобіографії, розписки, доручення тощо).

За    назвою    розрізняють:    накази,    протоколи,    положення, розпорядження,   вказівки, інструкції,   правила,   статути,   звіти, ордери, плани, службові листи, заяви тощо.

За видами документи поділяють:

·          типові, що розробляються вищими органами для підвідомчих організацій з однорідними функціями і мають обов'язковий характер;

·          трафаретні, котрі виготовляються друкарським способом: незмінювана частина тексту документа друкується на поліграфічних машинах, а для змінної інформації залишаються вільні місця. Такі документи зараз найпоширеніші, оскільки на їх складанні та обробленні економиться час;

Індивідуальні, які створюються кожного разу по новому. Це доповідні, службові, пояснювальні записки, автобіографії тощо.

За складністю документи бувають:

·        прості, що містять інформацію з одного питання;

·        складні, які містять інформація щодо двох і більше питань.

Слід   урахувати,   що   прості   документи   легше   оброблювати, контролювати їх виконання, здійснювати пошук.

За місцем складання розрізняють такі документи:

·        внутрішні,   що   стосуються   внутрішніх   питань   підприємства (організації, установи) і не виходять за його межі;

·        зовнішні, тобто вхідна та вихідна кореспонденція.

За терміном виконання документи бувають:

·        термінові,   що   виконуються  у   строки,   встановлені  законом,

відповідним правовим актом, керівником, а також документи з позначкою «Терміново»;

·        нетермінові, які виконуються в строки, визначені керівництвом підприємства (організації, установи, фірми).

За походженням документи поділяються на:

·        службові,   що   стосуються   діяльності   підприємства (організації, установи, фірми);

·        офіційно-особисті, які стосуються конкретних осіб, тобто іменні (скарги, заяви тощо).

За гласністю документи бувають:

·        звичайні;

·        для службового користування (ДСК);

·        таємні;

·        конфедиційні та інші.

За терміном зберігання:

·        Постійного зберігання

·        Тривалого зберігання (понад 10 років)

·        Тимчасового зберігання (до 10 років)

За юридичною силою документи поділяються на  

·        справжні (істинні), що готуються в установленому законом порядку за всіма правилами.

Своєю чергою, справжні документи бувають: чинні, нечинні. Документ стає нечинним, коли втрачає юридичну силу з будь-яких причин;.

·        фальшиві (підроблені), в яких зміст чи оформлення не відповідає істині.

За стадіями виготовлення розрізняють такі документи:

·        оригінали - перші або єдині примірники офіційних документів;

·        копії - документи, в яких точно відтворено інформацію інших документів, а також усі їхні зовнішні ознаки чи частину їх і відповідним чином оформлені.

Існують такі різновиди копій:

·        відпуск (повна копія вихідного документа, виготовлена водночас з оригіналом через копіювальний папір);

·        витяг (копія офіційного документа, що відтворює певну його частину і відповідно засвідчена);

·        дублікат (повторний примірник документа, який має юридичну силу оригіналу

2.     Документообіг.

          Документообіг — це рух документів в установі, організації, структурі з часу їх створення чи отримання до завершення чи відправлення адресатові; це комп­лекс робіт з документами, створеними чи отриманими установами: прийняття, розподіл, реєстрація, контроль за виконанням, формування справ, зберігання і використання документації, рух документів між інстанціями.

          Основою документообігу є його обсяг. У свою чергу обсяг документообігу - це кількість документів, що надійшли до організації, та документи, створені протягом певного часу. Обсяг документообігу — важливий показник, що вико­ристовується як критерій при вирішенні питань вибору організаційної форми діловодства, організації інформаційно-пошукової системи щодо документів ус­танов, структури служби, її штатного складу та інших питань.

Вимогами дотримання документообігу є:

а) проходження документів найшвидшим шляхом через найменшу кількість інстанцій, що приведе до мінімуму переміщення документів;

б) розподіл документів між працівниками відповідно до їх функціональних обов'язків;

в) зумовленість переміщення документів службовою необхідністю, вилучен­ням зайвих, дублюючих інстанцій;

г) одноманітність маршруту і складу технологічних операцій для деяких категорій документів, одноразовість виконання кожної операції.

Документообіг як технологічний процес поділяється на кілька складових частин - документопотоків:

1)потік документів, що надійшли до установи;

2)потік документів, що відправляються з установи;

3)потік внутрішніх документів.

Кількість документів кожного потоку за певний період (місяць, квартал, 9 місяців, рік) становить обсяг документообігу.

Річний обсяг документообігу є вихідною величиною для підрахунку чисель­ності працівників документаційної служби, вибору типів і кількості засобів ме­ханізації та автоматизації обробки інформації, визначення ступеня завантажен­ня структурних підрозділів та окремих працівників.

Зіставлення обсягу документообігу за кілька років дає змогу своєчасно вия­вити тенденцію його збільшення і виробити заходи щодо скорочення кількості документів.

Щоденному обліку підлягають усі без винятку документи (ті, що надійшли та ті, що були отримані при обробці, внутрішні документи).

Загальний документообіг у структурі підраховується за групами і видами документів, реєстраційними формами, структурними підрозділами.

Обсяг документообігу в установі аналізується щоквартально, всі дані допові­даються керівництву для прийняття управлінських рішень щодо вдосконалення роботи з документами.

V. Усвідомлення набутих знань й формування вмінь та навичок

Практичне завдання «Загальні правила оформлення документів».

Робота за комп’ютером

1)      Повторення правил безпечної поведінки за комп’ютером.

2)      Інструктаж учителя. Робота в Класрумі :

За допомогою мережі Інтернет визначити загальні правила оформлення документів, результати роботи подати у вигляді Google-документа, зберегти  файл з іменем «Загальні правила оформлення документів». надати для перевірки вчителю, позначити як виконане.

3)      Практична робота за комп’ютерами.

4)      Вправи для очей. Релаксація

VI. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя: Отже, документообіг та документування відіграють важливу роль у діло­водстві. Зокрема, від правильної їх організації залежить успіх діяльності органів державної влади, підприємства  тощо.

Рефлексія.

VIІ. Домашнє завдання:  Написати  заяву про прийняття на роботу за зразком, знати теоретичний матеріал.

Зразок бланка заяви про прийняття на роботу

Резолюція керівника                                                           Директору підприємства __________

«До наказу»                                                                        ________________________________

Підпис                                                                                                 (назва підприємства)

________________________________

(П. І. Б. директора)

_______________________________,

(П. І. Б. працівника)

що мешкає за адресою: ___________

________________________________

(домашня адреса)

________________________________

Телефон ________________________

ЗАЯВА

Прошу прийняти мене ____________________________________________________

(назва підрозділу та посади, а також вид трудового договору:

_____________________________________________________________________________

на постійну роботу, на обумовлений термін чи на час виконання певної роботи)

_____________________________________________________________________________

з «___» ______________ 20__ року

(дата початку роботи)

До заяви додаю такі документи:

1.      _____________________________________________________________________

2.      _____________________________________________________________________

3.      _____________________________________________________________________

4.      _____________________________________________________________________

5.      _____________________________________________________________________

«___» _____________ 20__ року                                          Підпис __________________________

Примітка. Особа, що працевлаштовується, може написати заяву за такою формою на стандартному аркуші (формат А4) з відтворенням необхідних реквізитів.

 I. Загальні правила оформлення документів.

Під час укладання тексту документа слід дотримуватися таких правил:
1. Правильно й у певній послідовності розміщувати реквізити документа.
2. Текст викладати від третьої особи: комісія ухвалила…, ректорат клопочеться…. Від першої особи викладаються заяви, автобіографії, службові записки, накази…
3. Не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.
4. Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку з, згідно з метою, в порядку.
5. Уживати синтаксичні конструкції типу: доводимо до Вашого відома, що; нагадуємо Вам, що; підтверджуємо з вдячністю; у порядку надання матеріальної допомоги; у порядку обміну досвідом; у зв’язку з вказівкою; відповідно до попередньої домовленості; відповідно до Вашого прохання.
6. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи..., Беручи до уваги…, Розглянувши…, Вважаючи….
7. Уживати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.
8. Уживати прямий порядок слів у реченнях: підмет - перед присудком; означення - перед означуваним словом; додатки - після керуючого слова; вставні слова – на початку речення.
9. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, слід замінити активну форму дієслова на пасивну: вами ще не дана відповідь…. Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то слід вживати активну форму: комісія підтверджує…,університет не гарантує….
10. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію…, затвердити пропозицію….
11. У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: наказую, пропоную.
12. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у справочинстві, за загальними правилами: р-н, обл., км, напр., канд. філол. наук.
13. Надавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошановний, вельмишановний….
II. Стиль ділового листування. (30.03)
Інформаційно-довідкові документи, чи то електронні повідомлення, факс або службові листи, відносяться до ділового листування. Це невід’ємний засіб зв’язку між підприємствами, партнерами та клієнтами. Ділове листування включає в себе обмін думками, ідеями і пропозиціями, тобто є відкритим для ознайомлення зацікавленими особами і носить діловий характер.
Кожен лист, який надійшов до організації або був відправлений з неї, фіксують в реєстраційному журналі (електронній базі даних). Йому присвоюють вхідний/вихідний номер і зазначають дату.
Види службових листів
В залежності від змісту службові листи поділяються на наступні:
· Інформаційні – в яких керівництовом чи органами влади і управління різних рівнів розсилаються матеріали офіційного характеру. У них можуть міститися нормативні документи, правила поведінки, додатки тощо. Такі листи підписуються керівником.
· Листи повідомлення — зазвичай направляються юридичними особами та індивідуальними підприємцями на адресу своїх партнерів, клієнтів чи держструктур. Вони сповіщають про зміни, що відбулися, наприклад: зміну адреси розташування, платіжних реквізитів, наявності заборгованості, призупинення дії і т.п.
· Супровідні — використовуються для відправки документації (каталогів, протоколів, нормативних актів), які не мають адресної частини.
· Гарантійні — адресуються організаціям і окремим суб’єктам та включають в себе зобов’язання і підтвердження (оплата праці, послуг, оренди, якість і терміни виконання роботи, повернення кредиту). Ці листи підписуються керівником організації та бухгалтером і обов’язково засвідчуються печаткою.
· Листи претензії — складаються юридичними або фізичними особами у разі виявлення раніше обумовлених в письмовому вигляді порушень з метою відшкодування збитків. До тексту додаються акти документування, що підтверджують обгрунтованість претензій і мають доказову силу.
· Листи-запити — направляються з наміром отримання інформації, офіційних даних або документів.
· Листи-сповіщення — інформують про майбутні заходи і запрошують до участі. У них вказується місце, час проведення, програма і організаційні моменти. Підписуються відповідальною особою.
· Листи-прохання — поширений вид ділового листування. Ці послання використовуються при зверненні однієї організації до іншої з проханням надання послуги, узгодження дій, отримання відомостей про товар тощо.
· Листи-відповіді — є відповідями на листи-запити або пропозиції. Вони можуть бути позитивними або негативними.
· Листи-запрошення, листи-подяки, листи-привітання та інші види службових листів.
Правила оформлення та структура ділового листа
Формування репутації бізнесу з боку партнерів і клієнтів багато в чому залежить від здатності грамотно складати, оформляти і вести службову кореспонденцію. Для цього співробітникам підприємства необхідно дотримуватися правил зовнішнього або внутрішнього ділового листування.
1. Організація повинна використовувати власні фірмові бланки з реквізитами (логотипом, спеціальним шрифтом, контактними даними і повною назвою).
2. При оформленні листа слід дотримуватися типової розмітки сторінки. Загалом листи пишуться на лицьовій стороні бланка. Якщо йдеться про декілька листів, то використовується також лицьові сторони і на кожній з них ставиться номер.
3. Офіційно-діловий стиль службового листа передбачає короткий виклад змісту, конкретне формулювання, вживання штампів і шаблонних зворотів.
Загальна структура службового листа наступна:
· Вступна частина. Починається лист з шанобливого звернення. Далі слідує вступ, де стисло вказується намір, констатація факту, введення в суть вирішуваних проблем.
· В основній частині описується подія, ситуація, що склалася, змістовний аналіз і вагомі докази.
· Заключна частина містить обґрунтовані висновки у вигляді переконливого прохання, прийнятної пропозиції, делікатного нагадування, зваженої думки, можливої відмови. Підпис у ввічливій формі.
Корисні поради та рекомендації
Тексти ділового листування мають характерні ознаки.
· Зміст повинен бути лаконічним. Короткий виклад думок і використання найменшого числа слів заощадить дорогоцінний час зайнятої людини. Тільки важливі деталі, факти, цифри.
· Чітка структура спростить прочитання листа. Заздалегідь продуманий план дозволить конкретно вказати на значимі аспекти проблеми. Для спрощення читання бажано розбивати текст на абзаци, кожен з яких має містити певну концепцію.
· Неприпустимість емоцій. У службовому листуванні не повинно бути емоційного відтінку. Але стриманість, розважливість, серйозність, практичність — обов’язкові.
· Не варто вживати надто витіюваті пропозиції. Простота у викладі дасть людині можливість швидко зрозуміти зміст прочитаного і зорієнтуватися.
· Неприпустима наявність орфографічних і стилістичних помилок. Перед тим, як відправити лист, слід його прочитати і відкоригувати.
Написання ділового листа вимагає бездоганності, правильного юридичного оформлення, грамотного висловлювання — все це є знаком поваги і сприяє встановленню взаємовигідних зв’язків, покращує відносини.

ЗАВДАННЯ:
Вправа 1. Відредагуйте речення, усунувши мовну надмірність.
1. Ми цікавимося, чи можете Ви назвати нам адреса іншого постачальника, або, у разі неможливості, чи зможете Ви проінформувати про Вашу можливості поставити нам безпосередньо.
2. Сподіваємося на подальшу спільну співпрацю з Вашою фірмою.
3. Для прийняття життєво важливого рішення для наших з Вами працівників пропонуємо організувати зустріч на рівні керівників.
4. Оптові торговці повинні створювати гарні ділові відносини з керівництвом ринку, щоб забезпечити успішну роботу ринку оптової торгівлі.
5. Вирішили: провести поетапне оформлення земельних відводів з оформленням права власності.
6. Якщо у Вашому регіоні попит на Вашу продукцію задоволений і Ви шукаєте нові можливості на нових ринках, то ми готові Вам допомогти організувати збут Вашої продукції в нашій збутової мережі.
Вправа2. Уявіть, що ви підприємець – печете хліб. Ви хочете відкрити кондитерський цех. Для цього вам потрібно закупити нове обладнання. Завдання: придумати текст листа до банку з проханням про кредит.
Індивідуальна робота:
Вправа3. Написати текст листа з переліком пропозицій щодо урізноманітнення шкільного життя президенту школи.

I. Загальні правила оформлення документів.
Під час укладання тексту документа слід дотримуватися таких правил:
1. Правильно й у певній послідовності розміщувати реквізити документа.
2. Текст викладати від третьої особи: комісія ухвалила…, ректорат клопочеться…. Від першої особи викладаються заяви, автобіографії, службові записки, накази…
3. Не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.
4. Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку з, згідно з метою, в порядку.
5. Уживати синтаксичні конструкції типу: доводимо до Вашого відома, що; нагадуємо Вам, що; підтверджуємо з вдячністю; у порядку надання матеріальної допомоги; у порядку обміну досвідом; у зв’язку з вказівкою; відповідно до попередньої домовленості; відповідно до Вашого прохання.
6. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи..., Беручи до уваги…, Розглянувши…, Вважаючи….
7. Уживати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.
8. Уживати прямий порядок слів у реченнях: підмет - перед присудком; означення - перед означуваним словом; додатки - після керуючого слова; вставні слова – на початку речення.
9. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, слід замінити активну форму дієслова на пасивну: вами ще не дана відповідь…. Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то слід вживати активну форму: комісія підтверджує…,університет не гарантує….
10. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію…, затвердити пропозицію….
11. У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: наказую, пропоную.
12. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у справочинстві, за загальними правилами: р-н, обл., км, напр., канд. філол. наук.
13. Надавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошановний, вельмишановний….

II. Стиль ділового листування. 

Інформаційно-довідкові документи, чи то електронні повідомлення, факс або службові листи, відносяться до ділового листування. Це невід’ємний засіб зв’язку між підприємствами, партнерами та клієнтами. Ділове листування включає в себе обмін думками, ідеями і пропозиціями, тобто є відкритим для ознайомлення зацікавленими особами і носить діловий характер.
Кожен лист, який надійшов до організації або був відправлений з неї, фіксують в реєстраційному журналі (електронній базі даних). Йому присвоюють вхідний/вихідний номер і зазначають дату.
Види службових листів
В залежності від змісту службові листи поділяються на наступні:
· Інформаційні – в яких керівництовом чи органами влади і управління різних рівнів розсилаються матеріали офіційного характеру. У них можуть міститися нормативні документи, правила поведінки, додатки тощо. Такі листи підписуються керівником.
· Листи повідомлення — зазвичай направляються юридичними особами та індивідуальними підприємцями на адресу своїх партнерів, клієнтів чи держструктур. Вони сповіщають про зміни, що відбулися, наприклад: зміну адреси розташування, платіжних реквізитів, наявності заборгованості, призупинення дії і т.п.
· Супровідні — використовуються для відправки документації (каталогів, протоколів, нормативних актів), які не мають адресної частини.
· Гарантійні — адресуються організаціям і окремим суб’єктам та включають в себе зобов’язання і підтвердження (оплата праці, послуг, оренди, якість і терміни виконання роботи, повернення кредиту). Ці листи підписуються керівником організації та бухгалтером і обов’язково засвідчуються печаткою.
· Листи претензії — складаються юридичними або фізичними особами у разі виявлення раніше обумовлених в письмовому вигляді порушень з метою відшкодування збитків. До тексту додаються акти документування, що підтверджують обгрунтованість претензій і мають доказову силу.
· Листи-запити — направляються з наміром отримання інформації, офіційних даних або документів.
· Листи-сповіщення — інформують про майбутні заходи і запрошують до участі. У них вказується місце, час проведення, програма і організаційні моменти. Підписуються відповідальною особою.
· Листи-прохання — поширений вид ділового листування. Ці послання використовуються при зверненні однієї організації до іншої з проханням надання послуги, узгодження дій, отримання відомостей про товар тощо.
· Листи-відповіді — є відповідями на листи-запити або пропозиції. Вони можуть бути позитивними або негативними.
· Листи-запрошення, листи-подяки, листи-привітання та інші види службових листів.
Правила оформлення та структура ділового листа
Формування репутації бізнесу з боку партнерів і клієнтів багато в чому залежить від здатності грамотно складати, оформляти і вести службову кореспонденцію. Для цього співробітникам підприємства необхідно дотримуватися правил зовнішнього або внутрішнього ділового листування.
1. Організація повинна використовувати власні фірмові бланки з реквізитами (логотипом, спеціальним шрифтом, контактними даними і повною назвою).
2. При оформленні листа слід дотримуватися типової розмітки сторінки. Загалом листи пишуться на лицьовій стороні бланка. Якщо йдеться про декілька листів, то використовується також лицьові сторони і на кожній з них ставиться номер.
3. Офіційно-діловий стиль службового листа передбачає короткий виклад змісту, конкретне формулювання, вживання штампів і шаблонних зворотів.
Загальна структура службового листа наступна:
· Вступна частина. Починається лист з шанобливого звернення. Далі слідує вступ, де стисло вказується намір, констатація факту, введення в суть вирішуваних проблем.
· В основній частині описується подія, ситуація, що склалася, змістовний аналіз і вагомі докази.
· Заключна частина містить обґрунтовані висновки у вигляді переконливого прохання, прийнятної пропозиції, делікатного нагадування, зваженої думки, можливої відмови. Підпис у ввічливій формі.
Корисні поради та рекомендації
Тексти ділового листування мають характерні ознаки.
· Зміст повинен бути лаконічним. Короткий виклад думок і використання найменшого числа слів заощадить дорогоцінний час зайнятої людини. Тільки важливі деталі, факти, цифри.
· Чітка структура спростить прочитання листа. Заздалегідь продуманий план дозволить конкретно вказати на значимі аспекти проблеми. Для спрощення читання бажано розбивати текст на абзаци, кожен з яких має містити певну концепцію.
· Неприпустимість емоцій. У службовому листуванні не повинно бути емоційного відтінку. Але стриманість, розважливість, серйозність, практичність — обов’язкові.
· Не варто вживати надто витіюваті пропозиції. Простота у викладі дасть людині можливість швидко зрозуміти зміст прочитаного і зорієнтуватися.
· Неприпустима наявність орфографічних і стилістичних помилок. Перед тим, як відправити лист, слід його прочитати і відкоригувати.
Написання ділового листа вимагає бездоганності, правильного юридичного оформлення, грамотного висловлювання — все це є знаком поваги і сприяє встановленню взаємовигідних зв’язків, покращує відносини.

ЗАВДАННЯ:
Вправа 1. Відредагуйте речення, усунувши мовну надмірність.
1. Ми цікавимося, чи можете Ви назвати нам адреса іншого постачальника, або, у разі неможливості, чи зможете Ви проінформувати про Вашу можливості поставити нам безпосередньо.
2. Сподіваємося на подальшу спільну співпрацю з Вашою фірмою.
3. Для прийняття життєво важливого рішення для наших з Вами працівників пропонуємо організувати зустріч на рівні керівників.
4. Оптові торговці повинні створювати гарні ділові відносини з керівництвом ринку, щоб забезпечити успішну роботу ринку оптової торгівлі.
5. Вирішили: провести поетапне оформлення земельних відводів з оформленням права власності.
6. Якщо у Вашому регіоні попит на Вашу продукцію задоволений і Ви шукаєте нові можливості на нових ринках, то ми готові Вам допомогти організувати збут Вашої продукції в нашій збутової мережі.
Вправа2. Уявіть, що ви підприємець – печете хліб. Ви хочете відкрити кондитерський цех. Для цього вам потрібно закупити нове обладнання. Завдання: придумати текст листа до банку з проханням про кредит.
Індивідуальна робота:
Вправа3. Написати текст листа з переліком пропозицій щодо урізноманітнення шкільного життя президенту школи.

 І. Логічні елементи тексту та порядок його викладення.

Текст – головний елемент документа. Важливо, щоб зміст документа правильно і точно відсвітлював факти, які в ньому викладаються.
При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість.
Достовірним текст документа є тоді, коли викладені в ньому факти відображають справжній стан речей.
Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійного тлумачення слів та висловів.
Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.
Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.
Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі.
Для того, щоб текст був зрозумілим і викладення більш чітко, застосовується його рубрикація.
Рубрикація – це членування тексту на складові частини, а також використання заголовків. Найпростіша рубрикація – поділ на абзаци. Кожен абзац повинен розпочинати нову думку чи мікротему. Крім абзаців у тексті документів можуть виділятися параграфи, пункти.
Логічні елементи тексту.
Текст має логічні елементи: вступ, доказ, закінчення.
1. Вступ. Зазначається привід, що привів до укладання документа, викладається історія питання. „Розглянувши вашу пропозицію... ”, або „На виконання наказу” та ін.
2. Доказ. Викладається суть питання: докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланнями на законодавчі акти й інші матеріали.
3. Закінчення. Формується мета, заради якої складено документ.
У розпорядчих документах суб'єкта господарювання, а також у документах, адресованих керівництву, текст належить викладати від першої особи однини, наприклад:
«НАКАЗУЮ: », «ПРОПОНУЮ:», «ПРОШУ...».
У колегіальних розпорядчих документах текст викладають від першої особи множини, наприклад: «НАКАЗУЄМО:», «УХВАЛИЛИ:», «ВИРІШИЛИ:».
Тексти доповідей, інформацій, виступів у протоколах викладають від першої особи однини, а ключові слова «ВИСТУПИЛИ:», «УХВАЛИЛИ:», «ВИРІШИЛИ:» подають у множині минулого часу.
У документах, які визначають права та обов'язки (положення, інструкції), а також містять аналіз чи оцінку фактів (акт, довідка), використовують форму викладу тексту від третьої особи однини чи множини, наприклад: „відділ здійснює функції”, „до складу об'єднання входять”, „комісією виявлено”.
Текст як зразок, який надто часто наслідують, оформляють у вигляді трафарету. У трафаретних документах постійну частину тексту виготовляють друкарським
способом або за допомогою персонального комп'ютера або друкарської машини, а змінну – вписують від руки або вдруковують.
Тільки перша сторінка документа друкується на бланку, друга і наступні – на чистих аркушах паперу.
Якщо текст документа займає не одну сторінку, то на другу сторінку не можна переносити тільки підпис. На другій сторінці має бути не менше двох рядків тексту. Також не бажано:
· відривати один рядок тексту чи слово від попереднього абзацу;
· починати один рядок нового абзацу на сторінці, що закінчується, краще почати новий абзац на наступній сторінці.
У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої.
Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово сторінка не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначки.
Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні – у лівому верхньому кутку аркуша.

ІІ. Шаблони та формуляр-зразки документа.
Формуляр зразок - єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих у встановленій послідовності.
Ряд документів, які видаються органами державної влади та державного управління, мають склад реквізитів, який впроваджено в законодавчих актах. Наприклад, паспорт, трудова книжка, акти громадянського стану.
При розробці стандартів на систему документації перш за все визначається максимальний склад реквізитів документів, які входять до системи, і кожному реквізиту відводиться точно зазначене місце на аркуші паперу.
Формуляр-зразок – єдина модель побудови форми документа, що встановлює галузь застосування, формати, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки й основні реквізити.
Для кожного формату (А4 і А5) встановлюються два варіанти розміщення реквізитів: кутовий і поздовжній.
Найменування виду документа. У всіх документах, окрім листів, наводиться назва виду документа, що сприяє швидкому сприйняттю його змісту.
Бланк- це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, які містять постійну інформацію. Найпоширенішими є бланки службових листів, довідок, актів, наказів, протоколів та ін. Застосування бланків при складанні документів підвищує культуру праці, надає інформації офіційного характеру, полегшує виконання та подальше використання документа. “Якщо документ - обличчя установи, то бланк- її візитна картка”, - так прийнято про нього говорити. Бланк має бути бездоганно виконаний. Особлива увага приділяється чіткості надрукованого текста, грамотності та культурі спілкування (маються на увазі встановлені формули ввічливості). На загальному бланку можна друкувати всі види документів, що дуже зручно, оскільки це робить бланк універсальним і дає змогу його виготовляти великим тиражем. На бланку вміщується назва установи, організації, підприємства та їхня підвідомчість,
місце складання документа (місто, район), місце для проставлення індексу, дати й заголовка (значно спрощується складання документів при використанні готових бланків, в яких потрібно лише заповнювати пропуск у тексті).

 1.Реквізити документа.

Кожний документ складається з окремих елементів - реквізитів. Розрізняють постійні і змінні реквізити документів.

Постійні друкуються при виготовленні бланка; змінні - фіксуються на бланку в процесі заповнення.

ГОСТ 6.38-90 встановлює максимальний склад реквізитів і певний порядок їх розміщення в організаційно-розпорядчих документах.

1. Державний Герб України (порядок використання визначається законом) – розташовують посередині бланка або у кутовій частині над серединою рядка назви організації.

2. Емблема організації, підприємства, установи – при кутовому розміщенні реквізитів розташовується у верхньому лівому куті аркуша, а при поздовжньому – посередині верхньої частини сторінки.

3. Зображення нагород – у верхньому лівому кутку або посередині документа.

4. Код підприємства, установи, організації – у верхньому правому кутку.

5. Код форми документа – у верхньому правому кутку.

6. Назва міністерства, відомства, якому підпорядковується установа –

у верхньому лівому кутку або посередині.

7. Назва організації, установи, підприємства (автора документа) – у верхньому лівому кутку (може наноситися за допомогою штампа або друкарським способом).

8. Назва структурного підрозділу – у верхньому лівому кутку.

9. Індекс підприємства зв’язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпу, факс, телефон, номер рахунка в банку – у верхньому лівому кутку, оформлюється відповідно до поштових правил.

10. Назва виду документа – зліва або посередині.

11. Дата – на бланку - у лівій верхній частині разом з індексом; не на бланку - під текстом зліва: 11 травня 2000 року або 26.10.2000.

12. Індекс – у верхній частині сторінки зліва: No 02-10/36, де 02 – шифр структурного підрозділу, 10 - номер справи, документа, 36 – реєстраційний номер.

13. Посилання на індекс та дату вхідного документа – у верхній частині сторінки зліва: No02-10/5 від 01.03.99, де 02 - індекс структурного підрозділу, 10- номер справи за номенклатурою, 5 - порядковий номер.

14. Місце укладання чи видання документа – у верхній частині сторінки зліва (містить назву міста чи населеного пункту, де видається документ).

15. Гриф обмеження доступу до документа – з правого боку під кодом форми («для службового користування», «секретно», «цілком секретно»).

16. Адресат – з правого боку у верхній частині сторінки.

17. Гриф затвердження – у верхній правій частині документа (елементи – слово ЗАТВЕРДЖУЮ; назва посади, особистий підпис, ініціали та підпис

особи, що затвердила документ, дата затвердження).

18. Резолюція – у правому верхньому кутку (якщо місця немає, то у будь-якому місці лицьового боку). Елементи – прізвище й ініціали виконавця, якому відправлено документ; вказівка про порядок у характері виконання документа; термін виконання; особистий підпис керівника, дата.

19. Заголовок до тексту – під назвою документа, друкується малими літерами, відтворює головну ідею документа і починається «про...».

20. Відмітка про контроль – з лівого боку у верхній частині поля першої сторінки документа друкується «К» або «Контроль».

21. Текст – головний елемент документа, складається з вступу, доказу,

закінчення.

22. Відмітка про наявність додатка – у тексті документа або після тексту в лівому кутку перед підписом з нового рядка: Додаток: на 7 арк. у 2 пр.

23. Підпис – є обов’язковим реквізитом будь-якого документа. Елементи: назва посади (з лівого боку), особистий підпис, ініціали і прізвище (розшифрування підпису в дужки не береться).

24. Гриф погодження – здійснюється як в установі – внутрішнє (проставляється на примірниках документів, що залишаються в установі, як на лицьовому боці зліва, так і на останньому аркуші проекту документа), так і за її межами – зовнішнє. Елементи: слово ПОГОДЖЕНО, назва посадової особи, особистий підпис, ініціали, прізвище, дата погодження.

25. Віза – розміщується ліворуч, фіксується секретарем чи завідувачем канцелярії або відділом кадрів. Наприклад: Вірно інспектор, нижче дата, особистий підпис, ініціали, прізвище. Це також може бути гриф погодження.

26. Печатка – розміщують таким чином, щоб відбиток її захоплював частину слів назви посади і підпису особи, що засвідчила документ. Печатки можуть бути гербові та прості. Гербова печатка прикладається до документів, що засвічують юридичні або фізичні права осіб; що встановлюють факти витрати грошових засобів та матеріальних цінностей; до статутів, положень. Прості печатки (круглі, квадратні та трикутні) ставлять на документах, які виходять за межі організації, у випадку розмноження примірників розпорядчих документів при їх розсиланні, на довідках з місця роботи. Печатка не ставиться на службових листах, які друкуються на бланках.

27. Відмітка про засвідчення копії – у правому верхньому кутку пишеться «копія», під підписом «вірно», дата, посада виконавця, підпис, розшифрування (при потребі підпис засвідчується печаткою).

28. Прізвище виконавця та номер його телефона – ставиться на вихідних документах у нижньому лівому кутку зворотного або лицьового боку останньої сторінки. Елементи: прізвище виконавця, номер його службового телефону.

29. Відмітка про виконання документа та направлення його до справи – у лівій або центральній частині нижнього поля першої сторінки. Елементи: стисла довідка про виконання, якщо немає документа, що засвідчує це; слова «ДО СПРАВИ» та номер справи; дату направлення документа до справи; підпис керівника або виконавця.

30. Відмітка про перенесення даних на машинний носій – на нижньому правому полі після тексту документа. Елементи: слова «Перенесено на машинний носій», дату перенесення, номер масиву, підпис особи, відповідальної за перенесення даних.

31. Відмітка про надходження – праворуч на нижньому полі першої сторінки документа за допомогою штампа. Елементи: скорочена назва організації, що отримала документ; дата надходження; індекс документа.

2. Правила оформлення сторінки.

Професійна документація оформляється на папері формату А4, рідше А5. Поля: верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм, праворуч – не менше 15 мм, ліворуч – 35 мм.

Документи можуть друкуватися на комп’ютері, друкарській машинці або писатися на чистому бланкові лише з одного боку. На бланку друкують тільки першу сторінку, а наступні – на чистих аркушах. Якщо текст документа має заголовок, то пам’ятайте, що крапка в кінці заголовка не ставиться.

Нумерацію сторінок у документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, починають з другої. Номери сторінок проставляють посередині верхнього поля арабськими цифрами. Біля цифр не ставлять ніяких позначок.

Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то неправильні сторінки проставляються у правому верхньому кутку, а парні – у лівому верхньому кутку аркуша.

Якщо текст документа містить декілька рішень, висновків тощо, його треба розбити на розділи, підрозділи, пункти, які друкують з абзацу.

Текст документа друкується через півтора інтервали. У тексті не повинно бути виправлень чи підчищень

Діловий документ має юридичну силу, коли його правова функція доповнюється відповідним складом і розташуванням реквізитів, відповідними зовнішніми ознаками, тимчасовими і територіальними межами й об’єктами його дії.

3. Оформлення бібліографічних списків та покажчиків.

В Україні 01 липня 2016 р.  набув чинності ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання», який установлює види бібпосилань, правила та особливості їхнього складання і розміщування у документах. 

Стандарт розроблено фахівцями Книжкової палати України імені Івана Федорова і його дія поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації. Зазначено, що «Стандарт призначено авторам творів, видавцям, фахівцям редакцій засобів масової інформації, інформаційних центрів тощо».

ДСТУ 8302:2015 містить інформацію про:

• види бібліографічих посилань та правила їхнього складання;
• особливості складання комплексного бібліографічного посилання;
• особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс;
• особливості складання бібліографічного посилання на архівний документ

ПРИКЛАДИ

ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ

У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ У ДИСЕРТАЦІЇ

з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Книги: Один автор	1.      Бичківський О. О. Міжнародне приватне право : конспект лекцій. Запоріжжя : ЗНУ, 2015. 82 с. 2.      Бондаренко В. Г. Немеркнуча слава новітніх запорожців: історія Українського Вільного козацтва на Запоріжжі (1917-1920 рр.). Запоріжжя, 2017. 113 с. 3.      Бондаренко В. Г. Український вільнокозацький рух в Україні та на еміграції (1919-1993 рр.) : монографія. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 600 с. 4.      Вагіна О. М. Політична етика : навч.-метод. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 102 с. 5.      Верлос Н. В. Конституційне право зарубіжних країн : курс лекцій. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 145 с. 6.      Горбунова А. В. Управління економічною захищеністю підприємства: теорія і методологія : монографія. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 240 с. 7.      Гурська Л. І. Релігієзнавство : навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. Київ : ЦУЛ, 2016. 172 с. 8.      Дробот О. В. Професійна свідомість керівника : навч. посіб. Київ : Талком, 2016. 340 с.
Два автори	1.      Аванесова Н. Е., Марченко О. В. Стратегічне управління підприємством та сучасним містом: теоретико-методичні засади : монографія. Харків : Щедра садиба плюс, 2015. 196 с. 2.      Батракова Т. І., Калюжна Ю. В. Банківські операції : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 130 с. 3.      Білобровко Т. І., Кожуховська Л. П. Філософія науки й управління освітою : навч.-метод. посіб. Переяслав-Хмельницький, 2015. 166 с. 4.      Богма О. С., Кисильова І. Ю. Фінанси : конспект лекцій. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 102 с. 5.      Горошкова Л. А., Волков В. П. Виробничий менеджмент : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 131 с. 6.      Гура О. І., Гура Т. Є. Психологія управління соціальною організацією : навч. посіб. 2-ге вид., доп. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2015. 212 с.
Три автори	1.      Аніловська Г. Я., Марушко Н. С., Стоколоса Т. М. Інформаційні системи і технології у фінансах : навч. посіб. Львів : Магнолія 2006, 2015. 312 с. 2.      Городовенко В. В., Макаренков О. Л., Сантос М. М. О. Судові та правоохоронні органи України : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 206 с. 3.      Кузнєцов М. А., Фоменко К. І., Кузнецов О. І. Психічні стани студентів у процесі навчально-пізнавальної діяльності : монографія. Харків : ХНПУ, 2015. 338 с. 4.      Якобчук В. П., Богоявленська Ю. В., Тищенко С. В. Історія економіки та економічної думки : навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2015. 476 с.
Чотири і більше авторів	1.      Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : станом на 10 жовт. 2016 р. / К. І. Бєліков та ін. ; за заг. ред. О. М. Литвинова. Київ : ЦУЛ, 2016. 528 с. 2.      Бікулов Д. Т, Чкан А. С., Олійник О. М., Маркова С. В. Менеджмент : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 360 с. 3.      Операційне числення : навч. посіб. / С. М. Гребенюк та ін. Запоріжжя : ЗНУ, 2015. 88 с.  4.      Основи охорони праці : підручник / О. І. Запорожець та ін. 2-ге вид. Київ : ЦУЛ, 2016. 264 с. 5.      Клименко М. І., Панасенко Є. В., Стреляєв Ю. М., Ткаченко І. Г. Варіаційне числення та методи оптимізації : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2015. 84 с.
Автор(и) та редактор(и)/ упорядники	1.      Березенко В. В. PR як сфера наукового знання : монографія / за заг. наук. ред. В. М. Манакіна. Запоріжжя : ЗНУ, 2015. 362 с. 2.      Бутко М. П., Неживенко А. П., Пепа Т. В. Економічна психологія : навч. посіб. / за ред. М. П. Бутко. Київ : ЦУЛ, 2016. 232 с. 3.      Дахно І. І., Алієва-Барановська В.М. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. / за ред. І. І. Дахна. Київ : ЦУЛ, 2015. 560 с.
Без автора	1.      25 років економічному факультету: історія та сьогодення (1991-2016) : ювіл. вип. / під заг. ред. А. В. Череп. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 330 с. 2.      Криміналістика : конспект лекцій / за заг. ред. В. І. Галана ; уклад. Ж. В. Удовенко. Київ : ЦУЛ, 2016. 320 с. 3.      Миротворення в умовах гібридної війни в Україні : монографія / за ред. М. А. Лепського. Запоріжжя : КСК-Альянс, 2017. 172 с. 4.      Міжнародні економічні відносини : навч. посіб. / за ред.: С. О. Якубовського, Ю. О. Ніколаєва. Одеса : ОНУ, 2015. 306 с. 5.      Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України / за заг. ред. Т. А. Латковської. Київ : ЦУЛ, 2017. 176 с. 6.      Службове право: витоки, сучасність та перспективи розвитку / за ред.: Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова. Запоріжжя, 2017. 328 с. 7.      Сучасне суспільство: філософсько-правове дослідження актуальних проблем : монографія / за ред. О. Г. Данильяна. Харків : Право, 2016. 488 с. 8.      Адміністративно-правова освіта у персоналіях : довід. / за заг. ред.: Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова. Київ : Ін Юре, 2015. 352 с. 9.      Підготовка докторів філософії (PhD) в умовах реформування вищої освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 5-6 жовт. 2017 р. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 216 с. 10.  Країни пострадянського простору: виклики модернізації : зб. наук. пр. / редкол.: П. М. Рудяков (відп. ред.) та ін. Київ : Ін-т всесвітньої історії НАН України, 2016. 306 с. 11.  Антологія української літературно-критичної думки першої половини ХХ століття / упоряд. В. Агеєва. Київ : Смолоскип, 2016. 904 с.
Багатотомні видання	1.      Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба та ін. Київ : САМ, 2016. Т. 17. 712 с. 2.      Лодий П. Д.  Сочинения : в 2 т. / ред. изд.: Н. Г. Мозговая, А. Г. Волков ; авт. вступ. ст. А. В. Синицына. Киев ; Мелитополь : НПУ им. М. Драгоманова ; МГПУ им. Б. Хмельницкого, 2015. Т. 1. 306 с. 3.      Новицкий О. М.  Сочинения : в 4 т. / ред. изд.: Н. Г. Мозговая, А. Г. Волков ; авт. вступ. ст. Н. Г. Мозговая. Киев ; Мелитополь: НПУ им. М. Драгоманова ; МГПУ им. Б. Хмельницкого, 2017. Т. 1. 382 с. 4.      Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. / Акад. прав. наук України. Харків : Право, 2009. Т. 2 : Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення / заг. ред. Ю. П. Битяк. 576 с. 5.      Кучерявенко Н. П.  Курс налогового права : в 6 т. Харьков : Право, 2007. Т. 4 : Особенная часть. Косвенные налоги. 536 с.
Автореферати дисертацій	1.      Бондар О. Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2005. 20 с. 2.      Гнатенко Н. Г. Групи інтересів у Верховній Раді України: сутність і роль у формуванні державної політики : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02. Київ, 2017. 20 с. 3.      Кулініч О. О. Право людини і громадянина на освіту в Україні та конституційно-правовий механізм його реалізації : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Маріуполь, 2015. 20 с.
Дисертації	1.      Авдєєва О. С. Міжконфесійні відносини у Північному Приазов'ї (кінець XVIII - початок XX ст.) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Запорізький національний університет. Запоріжжя, 2016. 301 с. 2.      Левчук С. А. Матриці Гріна рівнянь і систем еліптичного типу для дослідження статичного деформування складених тіл : дис. ... канд. фіз.-мат. наук : 01.02.04. Запоріжжя, 2002. 150 с. 3.      Вініченко О. М. Система динамічного контролю соціально-економічного розвитку промислового підприємства : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04. Дніпро, 2017. 424 с.
Законодавчі та нормативні документи	1.      Конституція України : офіц. текст. Київ : КМ, 2013. 96 с. 2.      Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Голос України. 2017. 27 верес. (№ 178-179). C. 10–22. 3.      Повітряний кодекс України : Закон України від 19.05.2011 р. № 3393-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 48-49. Ст. 536. 4.      Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VII. Дата оновлення: 28.09.2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 15.11.2017). 5.      Деякі питання стипендіального забезпечення : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1050. Офіційний вісник України. 2017. № 4. С. 530–543. 6.      Про Концепцію вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки : Указ Президента України від 21.02.2017 р. № 43/2017. Урядовий кур'єр. 2017. 23 лют. (№ 35). С. 10. 7.      Про затвердження Вимог до оформлення дисертації : наказ Міністерства освіти і науки від 12.01.2017 р. № 40. Офіційний вісник України. 2017. № 20. С. 136–141. 8.      Інструкція щодо заповнення особової картки державного службовця : затв. наказом Нац. агентства України з питань Держ. служби від 05.08.2016 р. № 156. Баланс-бюджет. 2016. 19 верес. (№ 38). С. 15–16.
Архівні документи	1.      Лист Голови Спілки «Чорнобиль» Г. Ф. Лєпіна на ім’я Голови Ради Міністрів УРСР В. А. Масола щодо реєстрації Статуту Спілки та сторінки Статуту. 14 грудня 1989 р. ЦДАГО України (Центр. держ. архів громад. об'єднань України). Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2612. Арк. 63, 64 зв., 71. 2.      Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки. ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 8–12. Копія; Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1–3. 3.      Наукове товариство ім. Шевченка. Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1–7.
Патенти	1.      Люмінісцентний матеріал: пат. 25742 Україна: МПК6 С09К11/00, G01Т1/28, G21НЗ/00. № 200701472; заявл. 12.02.07; опубл. 27.08.07, Бюл. № 13. 4 с. 2.      Спосіб лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей: пат. 76509 Україна. № 2004042416; заявл. 01.04.2004; опубл. 01.08.2006, Бюл. № 8 (кн. 1). 120 с.
Препринти	1.      Панасюк М. І., Скорбун А. Д., Сплошной Б. М. Про точність визначення активності твердих радіоактивних відходів гамма-методами. Чорнобиль : Ін-т з проблем безпеки АЕС НАН України, 2006. 7, [1] с. (Препринт. НАН України, Ін-т проблем безпеки АЕС; 06-1). 2.      Шиляев Б. А., Воеводин В. Н. Расчеты параметров радиационного повреждения материалов нейтронами источника ННЦ ХФТИ / ANL USA с подкритической сборкой, управляемой ускорителем электронов. Харьков : ННЦ ХФТИ, 2006. 19 с.: ил., табл. (Препринт. НАН Украины, Нац. науч. центр«Харьк. физ.-техн. ин-т»; ХФТИ2006-4).
Стандарти	1.      ДСТУ 7152:2010. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках. [Чинний від 2010-02-18]. Вид. офіц. Київ, 2010. 16 с. (Інформація та документація). 2.      ДСТУ ISO 6107-1:2004. Якість води. Словник термінів. Частина 1 (ISO 6107-1:1996, IDТ). [Чинний від 2005-04-01]. Вид. офіц. Київ : Держспоживстандарт України, 2006. 181 с. 3.      ДСТУ 3582:2013. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила(ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). [На заміну ДСТУ3582-97; чинний від 2013-08-22]. Вид. офіц. Київ : Мінекономрозвитку України, 2014. 15 с. (Інформація та документація).
Каталоги	1.      Горницкая И. П. Каталог растений для работ по фитодизайну / Донец. ботан. сад НАН Украины. Донецк : Лебедь, 2005. 228 с. 2.      Історико-правова спадщина України : кат. вист. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка; уклад.: Л. І. Романова, О. В. Земляніщина. Харків, 1996. 64 с. 3.      Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області : кат.-довід. / авт.-упоряд.: М. Зобків та ін. ; Упр. культури Львів. облдержадмін., Львів. іст. музей. Львів : Новий час, 2003. 160 с.
Бібліографічні покажчики	1.      Боротьба з корупцією: нагальна проблема сучасності : бібліогр. покажч. Вип. 2 / уклад.: О. В. Левчук, відп. за вип. Н. М. Чала ; Запорізький національний університет. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 60 с. 2.      Микола Лукаш : біобібліогр. покажч. / уклад. В. Савчин. Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 356 с. (Українська біобібліографія ; ч. 10). 3.      Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича в незалежній Україні : бібліогр. покажч. / уклад.: Н. М. Загородна та ін.; наук. ред. Т. В. Марусик; відп. за вип. М. Б. Зушман. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2015. 512 с. (До 140-річчя від дня заснування). 4.      Лисодєд О. В. Бібліографічний довідник з кримінології (1992-2002) / ред. О. Г. Кальман. Харків : Одісей, 2003. 128 с. 5.      Яценко О. М., Любовець Н. І. Українські персональні бібліографічні покажчики (1856-2013). Київ : Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, 2015. 472 с. (Джерела української біографістики ; вип. 3).
Частина видання: книги	1.      Баймуратов М. А. Имплементация норм международного права и роль Конституционного Суда Украины в толковании международных договоров / М. А. Баймуратов. Михайло Баймуратов: право як буття вченого : зб. наук. пр. до 55-річчя проф. М. О. Баймуратова / упоряд. та відп. ред. Ю. О. Волошин. К., 2009. С. 477–493. 2.      Гетьман А. П. Екологічна політика держави: конституційно-правовий аспект. Тридцать лет с экологическим правом : избранные труды. Харьков, 2013. С. 205–212. 3.      Коломоєць Т. О. Адміністративна деліктологія та адміністративна деліктність. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. Київ, 2009. С. 195–197. 4.      Алексєєв В. М. Правовий статус людини та його реалізація у взаємовідносинах держави та суспільства в державному управлінні в Україні. Теоретичні засади взаємовідносин держави та суспільства в управлінні : монографія. Чернівці, 2012. С. 151–169.
Частина видання: матеріалів конференцій (тези, доповіді)	1.      Антонович М. Жертви геноцидів першої половини ХХ століття: порівняльно-правовий аналіз. Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 4 жовт. 2016 р. Київ, 2017. С. 133–136. 2.      Анциперова І. І. Історико-правовий аспект акту про бюджет. Дослідження проблем права в Україні очима молодих вчених : тези доп. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 24 квіт. 2014 р.). Запоріжжя, 2014. С. 134–137. 3.      Кононенко Н. Методология толерантности в системе общественных отношений. Формирование толерантного сознания в обществе : материалы VII междунар. антитеррорист. форума (Братислава,18 нояб. 2010 г.). Киев, 2011. С. 145–150. 4.      Микитів Г. В., Кондратенко Ю. Позатекстові елементи як засіб формування медіакультури читачів науково-популярних журналів. Актуальні проблеми медіаосвіти в Україні та світі : зб. тез доп. міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 3-4 берез. 2016 р. Запоріжжя, 2016. С. 50–53. 5.      Соколова Ю. Особливості впровадження проблемного навчання хімії в старшій профільній школі. Актуальні проблеми та перспективи розвитку медичних, фармацевтичних та природничих наук : матеріали III регіон. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 29 листоп. 2014 р. Запоріжжя, 2014. С. 211–212.
Частина видання: довідкового видання	1.      Кучеренко І. М. Право державної власності. Великий енциклопедичний юридичний словник / ред. Ю. С. Шемшученко. Київ, 2007. С. 673. 2.      Пирожкова Ю. В. Благодійна організація. Адміністративне право України : словник термінів / за ред.: Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова. Київ, 2014. С. 54–55. 3.      Сірий М. І. Судова влада. Юридична енциклопедія. Київ, 2003. Т. 5. С. 699.
Частина видання: продовжуваного видання	1.      Коломоєць Т. О. Оцінні поняття в адміністративному законодавстві України: реалії та перспективи формулювання їх застосування. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. Запоріжжя, 2017. № 1. С. 36–46. 2.      Левчук С. А., Хмельницький А. А. Дослідження статичного деформування складених циліндричних оболонок за допомогою матриць типу Гріна. Вісник Запорізького національного університету. Фізико-математичні науки. Запоріжжя, 2015. № 3. С. 153–159. 3.      Левчук С. А., Рак Л. О., Хмельницький А. А. Моделювання статичного деформування складеної конструкції з двох пластин за допомогою матриць типу Гріна. Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій. Дніпропетровськ, 2012. Вип. 19. С. 212–218. 4.      Тарасов О. В. Міжнародна правосуб'єктність людини в практиці Нюрнберзького трибуналу. Проблеми законності. Харків, 2011. Вип. 115. С. 200–206.
Частина видання: періодичного видання (журналу, газети)	1.      Кулініч О. О. Право на освіту в системі конституційних прав людини і громадянина та його гарантії. Часопис Київського університету права. 2007. № 4. С. 88–92. 2.      Коломоєць Т., Колпаков В. Сучасна парадигма адміністративного права: ґенеза і поняття. Право України. 2017. № 5. С. 71–79. 3.      Коваль Л. Плюси і мінуси дистанційної роботи. Урядовий кур'єр. 2017. 1 листоп. (№ 205). С. 5. 4.      Біленчук П., Обіход Т. Небезпеки ядерної злочинності: аналіз вітчизняного і міжнародного законодавства. Юридичний вісник України. 2017. 20-26 жовт. (№ 42). С. 14–15. 5.      Bletskan D. I., Glukhov K. E., Frolova V. V. Electronic structure of 2H-SnSe2: ab initio modeling and comparison with experiment. Semiconductor Physics Quantum Electronics & Optoelectronics. 2016. Vol. 19, No 1. P. 98–108.
Електронні ресурси	1.      Влада очима історії : фотовиставка. URL: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/photogallery/gallery?galleryId=15725757& (дата звернення: 15.11.2017). 2.      Шарая А. А. Принципи державної служби за законодавством України. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 5. С. 115–118. URL: http://lsej.org.ua/5_2017/32.pdf. 3.      Ганзенко О. О. Основні напрями подолання правового нігілізму в Україні. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. Запоріжжя, 2015. № 3. – С. 20–27. – URL: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Fakhovivydannya/vznu/juridichni/ VestUr2015v3/5.pdf. (дата звернення: 15.11.2017). 4.      Яцків Я. С., Маліцький Б. А., Бублик С. Г. Трансформація наукової системи України протягом 90-х років ХХ століття: період переходу до ринку. Наука та інновації. 2016. Т. 12, № 6. С. 6–14. DOI: https://doi.org/10.15407/scin12.06.006.

І. Правила та вимоги оформлення письмової роботи.

Оформлення роботи є важливим елементом її виконання, а також фактором, який враховується при її оцінюванні під час рецензування та захисту. Єдиних вимог до зовнішнього оформлення, структури, об'єму, змісту і стилю викладу дипломних та кваліфікаційних робіт не існує, проте діючі нормативні документи встановлюють загальні принципи щодо оформлення таких робіт.

Письмову роботу виготовляють рукописним способом або за допомогою комп'ютера, друкують машинописним способом на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297мм) чи форматів у межах від 203 х 288 до 210 х 297 мм, через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці.

Обсяги письмових робіт, як правило, складають (без додатків):

¨ курсових робіт 20-25 друкованих сторінок;

¨ кваліфікаційних робіт 40-50 друкованих сторінок;

¨ дипломних робіт 50-70 друкованих сторінок;

¨ магістерських робіт 70-100 друкованих сторінок.

Текст письмової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, мінімальна висота шрифту 1,8 мм, стрічка - чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту письмової роботи повинна бути однаковою.

Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки вписуються в текст письмової роботи чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом.

Заголовки структурних частин письмової роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного підступу (крапка в кінці заголовка не ставиться). Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту, в кінці ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину письмової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою письмової роботи е титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може,не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у письмовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу, і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: "Рис. 1.2" (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

Формули у письмовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

"Примітки:

·        1. ...

·        2. ..."

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. В письмовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Посилання в тексті письмової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... за результатами досліджень 11-9]...".

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Список використаних джерел. Джерела можна розміщувати в списку:

¨ в порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування);

¨ в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків,

¨ в хронологічному порядку.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої

великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що

позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, И, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.З.І - підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Опис джерел. Правила опису використаної літератури вимагають щоб щодо кожного документу подавалися наступні відомості:

·        а) прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана декількома авторами, то перераховуються або всі прізвища (за таким
порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку "та ін.";
повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному листку);
дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда, Санкт-Петербурга вживаються скорочення: К.,Х.~, М., Л., СПб); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або
скорочення "р"); кількість сторінок із скороченням "с". Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире (. -);

·        б) документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідність наводять прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою "та ін." (якщо їх п'ять і більше);

·        в) якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки,
після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи під прізвищем автора;

·        г) у відомостях про твори видатних вчених, опублікованих в окремих збірниках праць, подаються такі дані: прізвище та ініціали
автора; повний заголовок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; номер тому і номери сторінок, на яких надрукований твір;

·        д) збірки статей, матеріали конференцій тощо;

·        е) відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому знаходиться стаття (книжки чи збірника) за
викладеними вище правилами, а для періодичних видань — назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для
газет - число і місяць.

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа.

ЗАВДАННЯ:

Вправа 1. Відредагуйте речення, усунувши мовну надмірність.
1. Ми цікавимося, чи можете Ви назвати нам адреса іншого постачальника, або, у разі неможливості, чи зможете Ви проінформувати про Вашу можливості поставити нам безпосередньо.
2. Сподіваємося на подальшу спільну співпрацю з Вашою фірмою.
3. Для прийняття життєво важливого рішення для наших з Вами працівників пропонуємо організувати зустріч на рівні керівників.
4. Оптові торговці повинні створювати гарні ділові відносини з керівництвом ринку, щоб забезпечити успішну роботу ринку оптової торгівлі.
5. Вирішили: провести поетапне оформлення земельних відводів з оформленням права власності.
6. Якщо у Вашому регіоні попит на Вашу продукцію задоволений і Ви шукаєте нові можливості на нових ринках, то ми готові Вам допомогти організувати збут Вашої продукції в нашій збутової мережі.
Вправа2. Уявіть, що ви підприємець – печете хліб. Ви хочете відкрити кондитерський цех. Для цього вам потрібно закупити нове обладнання. Завдання: придумати текст листа до банку з проханням про кредит.
Вправа3. Написати текст листа з переліком пропозицій щодо урізноманітнення шкільного життя голові ПУР школи.

ІІ. Стандарти та уніфіковані системи документації.

Уніфіко́вана систе́ма документа́ції (УСД) — система документації, що створена за єдиними правилами та вимогами і містить інформацію, необхідну для управління у певній сфері діяльності.

Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації — система документації, що використовується для вирішення організаційно-розпорядчих завдань управління.

Державний класифікатор управлінської документації

Назви і кодові позначення затверджених уніфікованих форм документів згруповані у Державному класифікаторі управлінської документації за їх належністю до певних систем документації. Класифікатор визначає три ступені розподілу. Кожна уніфікована форма документа ідентифікується за допомогою цифрових позначень.

Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, включена до Державного класифікатору управлінської документації як самостійна система, являє собою сукупність стандартів,інструкцій і методичних рекомендацій щодо їх використання,спрямовану на встановлення обмежень і визначення вимог до побудови та оформлення певного виду документів. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації включає такі уніфіковані форми документів: акт, графік відпусток, доповідна записка,  інструкція, положення,  постанова, правила,  наказ,  протокол,  розпорядження, рішення тощо, - всього 73 уніфіковані форми документів.

Уніфіковані форми документів,що забезпечують певні функції управління, об'єднуються в групи документів, однакових або близьких за призначенням, тобто класи.

Зміни і доповнення вносяться до Державного класифікатору управлінської документації у випадку реорганізації державного управління в Україні, зміни назв класів або скасування окремих форм, що входять до тієї чи іншої системи.

Стандарти

Основою для уніфікації управлінських документів, яка визначає загальні принципи на яких в Україні створюються взаємопов'язані комплекси документів, уніфікованих форм і систем, є державний стандарт Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003.

Цими стандартом встановлено, що визначений уніфікований перелік видів документів має створюватися шляхом заповнення відповідних уніфікованих форм. Уніфіковані форми традиційних паперових управлінських документів розробляються відповідно до загальної моделі побудови документа, якою визначається формат, корисні площі для розміщення обов'язкових елементів та обмежування для берегів. Така модель називається формуляром-зразком документа і являє собою креслення з розміченими горизонтальними і вертикальними лініями, що утворюють конструкційну сітку. Такий вигляд мають формуляри-зразки більшості управлінських документів, що функціонують у діловодстві України.

Основні стандарти для документів та діловодства

1. ДСТУ 2732-94 з 1.07.1995. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення.

2. ДСТУ 2394 - 94 з 1.01.1995. Інформація та документація. Терміни та визначення.

3. ГОСТ 3.1130 - 93. Загальні вимоги до форм і бланків документів. Київ, Держстандарт, 1996 рік.

4. ДСТУ 4163-2003. Вимоги до оформлювання документів (введено зі скасуванням в Україні УСД ГОСТ 6.38 - 90. Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів).

5. ДСТУ 3582 - 97 з 1.07.1998. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові. Загальні вимоги та правила.

6. ГОСТ 7.1 - 84. Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги і правила складання.

7. ДСТУ 3008 - 95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки.

Склад уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації

1. документація з організаційної системи управління (акт про створення корпорацій, компаній, наказ про створення підприємства, про реорганізацію, про виробниче об'єднання, акт про ліквідацію корпорацій, підприємства і т.д.);

2. документація з організації процесів управління (посадові інструкції категорій службовців апарату управління, наказ про розподіл обов'язків між керівниками, статути, структури та штатні чисельності, наказ про внесення змін у штатних розкладах апарату управління, правила внутрішнього розпорядку);

3. документація з організації пересування кадрів (реєстраційно-контрольна картка, анкета, наказ про прийняття на роботу, наказ та заява про переведення на іншу роботу, заява про звільнення, наказ про звільнення;

4. документація з оцінки трудової діяльності (подання про заохочення, доповідна записка, пояснювальна записка, наказ про накладання дисциплінарного стягнення).

Склад уніфікованої системи фінансової документації

1. бухгалтерська документація бюджетних установ та організацій;

2. первинна бухгалтерська документація бюджетних установ і організацій і т. д.

Законодавча регламентація в Україні

Інструкція з діловодства офіційно затверджена Кабінетом Міністрів України в Постанові №-1242 від 30.11.2011 і є обов'язковою для виконання усіма установами на території держави. 

Питання і завдання для підсумкового оцінювання:

 (відповіді набрати у Word  та надіслати на електронну адресу: kostya.olya@gmail.com або у Viber)

1. Що таке документ?
2. Що таке документообіг?
3. Що таке оригінал документа?
4. Що таке копія документа?
5. Хто такий підписувач?
6. Хто такий адресат?
7. Хто такий посередник?
8. Перерахуйте основні реквізити заяви.
9. Перерахуйте основні реквізити листа.
10. Перерахуйте основні реквізити автобіографії.
11. Перерахуйте основні реквізити характеристики.
12. Перерахуйте основні реквізити акту-передачі.
13. Перерахуйте основні реквізити доповідної записки.
14. Які є загальні правила оформлення документів?
15. Що таке уніфікована система документації?
16. Створіть бібліографічний список з трьох підручників.
17. Напишіть заяву для запису в спортивну секцію.
18. Напишіть коротку автобіографію.
19. Напишіть характеристику на учня 10 класу (свого однокласника чи однокласницю).
20. Напишіть лист в будинок культури про організацію свята в приміщенні будинку культури (назву свята придумайте самостійно).

1.Системи управління електронними документами.

Система автоматизації документообігу (Система електронного документообігу) — організаційно-технічна система, що забезпечує процес створення, управління доступом і поширення електронних документів в комп'ютерних мережах, а також що забезпечує контроль над потоками документів в організації.

Основні принципи електронного документообігу

·                     Однократна реєстрація документа, що дозволяє однозначно ідентифікувати документ в будь-якій інсталяції даної системи.

·                     Можливість паралельного виконання операцій, що дозволяє скоротити час руху документів і підвищення оперативності їх виконання.

·                     Безперервність руху документа, що дозволяє ідентифікувати відповідального за виконання документа (завдання) в кожен момент часу життя документа (процесу).

·                     Єдина (або погоджено розподілена) база документної інформації, що дозволяє унеможливити дублювання документів.

·                     Ефективно організована система пошуку документа, що дозволяє знаходити документ, володіючи мінімальною інформацією про нього.

·                     Розвинена система звітності по різних статусах і атрибутах документів, що дозволяє контролювати рух документів по процесах документообігу і приймати управлінські рішення, ґрунтуючись на даних із звітів.

Приклади пропрієтарних систем електронного документообігу в Україні

·                     Система електронного документообігу "Мій Арт-Офіс" (https://art-office.com.ua/)

·                     Система електронного документообігу Document.Online(document.online)

·                     Система електронного документообігу e-Docs (www.e-docs.ua)

·                     Система електронного документообігу "ДІЛО" (www.eos.com.ua)

·                     Програмно-методичний комплекс класу управління документами (Enterprise Content Management) і бізнес-процесами (Business Process & Workflow Management) - ІНТАЛЄВ: Корпоративні документи і процеси (www.intalev.ua)

·                     Система електронного документообігу FossDoc^[ru] (www.fossdoc.com.ua)

·                     Система електронного документообігу АСКОД (www.infoplus.ua)

·                     Система електронного документообігу SX-Government (www.sx-ua.com)

·                     Система електронного документообігу Optima-WorkFlow-Стандарт (www.iisd.com.ua)

·                     Система електронного документообігу TeamDoc (http://csc-ua.com)

2. Технічні засоби обробки документів та інформації.

Комплекс технічних засобів обробки інформації - це сукупність автономних пристроїв збору, накопичення, передачі, обробки та подання інформації, а також засобів оргтехніки, управління, ремонтно-профілактичних та інших.

До комплексу технічних засобів висувають ряд вимог:

·        Забезпечення вирішення завдань з мінімальними витратами, необхідною точністю та достовірністю

·        Можливість технічної сумісності пристроїв

·        Забезпечення високої надійності

·        Мінімальні витрати на придбання

Технічні засоби обробки інформації діляться на дві великі групи. Це основні і допоміжні засоби обробки.

Допоміжні засоби - це обладнання, що забезпечує працездатність основних засобів, а також устаткування, що полегшує і робить управлінську працю комфортнішою. До допоміжних засобів обробки інформації належать засоби оргтехніки та ремонтно-профілактичні засоби. Оргтехніка включає в себе все – від канцелярських товарів, до засобів доставлення, розмноження, збереження, пошуку і знищення основних даних, засобів адміністративно виробничого зв'язку і так далі, що робить роботу управлінця зручною і комфортною.

Основні засоби - це знаряддя праці з автоматизованої обробки інформації. Відомо, що для управління тими чи іншими процесами необхідна певна управлінська інформація, що характеризує стани і параметри технологічних процесів, кількісні, вартісні та трудові показники виробництва, постачання, збуту, фінансової діяльності тощо До основних засобів технічної обробки відносяться: засоби реєстрації та збору інформації, засоби прийому та передачі даних, засоби підготовки даних, засоби введення, засоби обробки інформації і засоби відображення інформації.

3. Класифікація офісної техніки.

 Офісна техніка:

- Засоби відображення інформації

- Сканери

- Апарати для знищення документів

- Засоби збору, зберігання і обробки документів

- Копіювально-розмножувальні засоби

- Засоби комунікації та зв’язку

ЗАСОБИ СКЛАДАННЯ І ВИГОТОВЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ

Друкарські машинки. Цей нещодавно ще незамінний вид конторського обладнання все більш витісняється персональними комп'ютерами, обладнаними принтерами.

Організаційні автомати Це агрегований комплекс електромеханічних і електронних пристроїв, призначених для автоматизації процесу складання, редагування та виготовлення текстових і табличних документів. Оргавтомати включають в себе швидкодіючі друкуючі пристрої, різні пристрої, що запам'ятовують, мікропроцесори або інші пристрої керування, дисплеї та ін.

Диктофонна техніка Слід особливо відзначити доцільність застосування диктофонної техніки як проміжної ланки реєстрації інформації при створенні машинописних документів

Персональний комп’ютер обладнаний принтером.

ЗАСОБИ ТРАНСПОРТУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

Транспортування документів між службовими приміщеннями фірми, банку, бібліотеки або іншої організації може здійснюватися за допомогою візків, конвеєрів, ліфтів, пневмопошти та ін.. Візки універсальний, але не завжди зручний засіб транспортування. В умовах регулярного переміщення великих обсягів документації, книг, журналів тощо використовуються автоматизовані транспортні засоби: конвеєри, ліфти, пневмопошта.

ЗАСОБИ ОБРОБКИ ДОКУМЕНТІВ

Адресувальні машини широко використовуються для вдруковування в документи локальних фрагментів текстів, найчастіше стандартних: адрес клієнтів, заголовків рахунків, заяв, повідомлень, платіжних документів. Адресувальна машина копіює на документи або на етикетки для подальшої наклейки фрагмент тексту, оперативно обираний з великого числа текстів, що зберігаються або в пам'яті машини, або у вигляді друкованих форм в картотеці штемпелів-шаблонів, часто вставлених для зручності ручного вибору в різнокольорові стандартні рамки.

Маркувальні машини замість марок на конвертах друкують поштові штампи із зазначенням дати поштового відправлення та суми оплати. При друкуванні на лічильнику машини накопичуються суми платежів, що підлягають виконанню. Такий поштовий штамп може містити коротке рекламне оголошення, найменування організації, її адреса, телефони.

Штемпелювальні пристрої (нумератори) служать для друкування на документах коротких цифрових повідомлень: номерів, індексів, дати і т. п. Ламінатори - машини для захисту документів від вологи, пилу, масла та від недбалого зберігання шляхом нанесення на поверхню документа захисного покриття. Документ вставляється в машину, де він піддається термообробці, в результаті якої на документ наноситься з двох сторін захисна плівка, або на поверхню документа просто приклеюється липка прозора плівка. Ламінувати доцільно цінні папери, оголошення, обкладинки книг і звітів, меню і багато інших документів.

Фальцювальні машини – пристрої для виконання різних видів фальцювання (згинання) паперів за заданим форматом і акуратного складання їх. Фальцювальні машини виконують всі стандартні види фальцювання: одинарного, типу письма, зигзаг, подвійного паралельного та ін. Розміри полів встановлюються оператором за заданою схемою.

Брошурувальні машини пристрої для автоматичного фальцювання і скріплення брошур за допомогою металевих скріпок. Випускаються і більш прості ручні і електрифіковані зшивачі паперів

Листкопідбірні машини (коллатори) – автомати для добірки (сортування) віддрукованих листків в блоки, наприклад, для подальшого виготовлення книг, брошур, тощо. Комплекс апаратури дозволяє підбирати тиражі будь-якого обсягу і при цьому автоматично обробляти готові блоки і отримувати на виході готову до використання підібрану, сфальцовану і скріплену продукцію.· Листкоукладальні машини вібраційні машини, що вирівнюють пачки паперів. Пачков’язальні машини служать для обв'язування пачок паперу.

Палітурні машини виконують: скріплення блоку паперів пластмасовими або металевими пружинами, пластиковими пластинами; переплетення блоку паперів за допомогою термообкладинок клейовим способом.

Устаткування, що ріже папір (різаки) призначено для різання рулонного або іншого паперу на листки споживчих форматів (формати в міліметрах: А6 105х148, А5 148х210, А4 210х297, A3 297х420) і обрізання (вирівнювання) країв готових книг і брошур.

Машини для знищення секретних і конфіденційних документів шляхом їх найдрібнішого розрізання та мікроподрібнення забезпечені автоматичним приводом і контейнерами для знищуваних документів і відходів у вигляді паперового пилу або брикетів. Види знищувачів: офісні (поздовжня різка), промислові (перехресна різка), секретні (різка в паперовий пил), спеціальні (подрібнюють папір разом з металевим кріпленням, упаковують відходи у вологі паперові брикети).  

Конвертовідкривні машини обрізають край конверта заздалегідь встановленої міліметрової ширини.

Конвертозаклеюючі машини наносять клей на клапан конверта і заклеюють його.

ЗАСОБИ КОПІЮВАННЯ І РОЗМНОЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ

Операції копіювання і розмноження документів (статей, оголошень, рекламних проспектів та ін) дуже поширені в діловому бізнесі та інших областях трудової та громадської діяльності. Для цілей копіювання і розмноження документів використовуються спеціальні технічні засоби. Для отримання невеликої кількості копій (до 25 екз.) доцільно користуватися засобами копіювання документації (репрографії), при великому тиражуванні (більше 25 екз.) - засобами розмноження документів (оперативної або малої поліграфії). Принципова відмінність засобів копіювання від засобів малої поліграфії полягає в тому, що при копіюванні копія знімається безпосередньо з документа-оригіналу, а при розмноженні - з проміжної друкованої форми, виготовленої з документа-оригіналу.

ЗАСОБИ КОПІЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

Електрографічне копіювання. Електрографічне (електрофотографічне, ксерографічне) копіювання є в даний час найбільш поширеним способом копіювання. Основні переваги електрографічного копіювання:

·        Високі оперативність, продуктивність і якість копіювання;

·        Можливість масштабування та редагування документа при копіюванні;

·        Отримання копій з листових і зброшурованих документів;

·        Отримання копій з різних штрихових, півтонових, одно-і багатоколірних оригіналів;

·        Отримання копій на звичайному папері, кальці, пластиковій плівці, алюмінієвій фользі і ін;

·        Порівняно невисока вартість апаратів і витратних матеріалів, легкість обслуговування.

Термографічне копіювання. Це найбільш оперативний спосіб копіювання (десятки метрів на хвилину), що дозволяє отримувати копію на спеціальному досить дорогому термореактивному папері або на звичайному папері, але через термокопіювальний папір. Недоліки термокопіювання: невисока якість, невеликий термін зберігання копій (темніють), дорогий папір.

Фотографічне копіювання. Цей спосіб копіювання - найдавніший. Він забезпечує найвищу якість, але вимагає дорогих витратних матеріалів і тривалого процесу (експозиція, прояв, промивання, сушіння) отримання копії. Електронно-графічне копіювання. Воно засноване на оптичному зчитуванні документів (фотодіоди перетворять проектоване на них зображення документа в електричні сигнали) і електроіскровій реєстрації інформації на спеціальний носій копії. Копії найчастіше отримують на електрофотоплівці і на термореактивному папері, Копії на електрофотоплівці служать основою для подальшого тиражування документів засобами трафаретного друку, і в аспекті підготовки високоякісних трафаретних друкарських форм.

Діазографічне копіювання. Застосовується переважно для копіювання великоформатної креслярсько-технічної документації. Оригінал повинен бути виконаний на світлопроникному папері, кальці. Процес полягає в експонуванні оригіналу контактним способом на світлочутливий діазопапір і відбілюванні паперу яскравим світлом у місцях, де немає зображення. Зображення проявляється в парах розчинника (аміаку) у витяжних шафах.

ЗАСОБИ ОПЕРАТИВНОЇ ПОЛІГРАФІЇ

Оперативна поліграфія забезпечує швидке отримання якісної поліграфічної продукції в значних тиражах в умовах звичайного установи, офісу. Оперативну поліграфію можна віднести до найбільш істотного досягнення другої половини XX ст., бо вона є наймогутнішим засобом впливу на суспільство: це найважливіший інструмент реклами, пропаганди, важливий фактор розвитку національної культури та освіти. Існує багато різних способів друку в поліграфії: високий, глибокий, трафаретний, гектографічний, офсетний та ін.. Високий і глибокий друк найдосконаліші способи друку для масового тиражування книг, брошур; в них використовуються об'ємні друковані форми, опуклі при високому друці і поглиблені при глибокому . В оперативній поліграфії застосовуються, як правило, плоскі друковані форми. Гектографічний друк. Принцип його заснований на виготовленні друкованої форми з великим запасом фарби, яка поступово розчиняється спиртом і витрачається, переносячись на копії.

Офсетний друк. В основі офсетного друку лежить принцип незмішуваності масла і води. Друк виконується з плоскої поверхні (форми), обробленої таким чином, щоб ділянки, що відповідають зображенню, утримували фарбу на масляній основі і відштовхували воду, а інша поверхня утримувала воду і відштовхувала фарбу

Трафаретний друк. Друкована форма - трафарет, виготовляється на аркуші воскового, желатинового або колоїдного паперу або на плівці шляхом пробивання в ній мікроотворів на спеціальних друкарських машинках або методом електронно-графічного копіювання. Процес друку полягає в продавлюванні фарби через трафарет на машинах, званих ротаторами Електронно-трафаретний друк. Самий ефективний і перспективний варіант оперативної поліграфії на різографах, використовує останні досягнення цифрової електроніки і істотно поліпшує всі характеристики трафаретного друку. Різографи - порівняно новий тип копіювально-розмножувальної техніки; вони поєднують традиційний трафаретний друк з сучасними цифровими методами виготовлення та обробки електронних документів. Підключивши різограф до комп'ютера через паралельний порт, його можна використовувати для оперативного створення, редагування і розмноження будь-яких поліграфічних видань. 

ЗАВДАННЯ

1. Створити проект офісу туристичної фірми, за умови, що в цій фірмі є туристичні менеджери, бухгалтер, діловод, секретар, директор, спеціаліст з поліграфії. Продумати розміщення офісу, наявність відповідної техніки та програмного забезпечення. В графічному редакторі(на ваш вибір) створити схему розміщення робочих місць та техніки в офісі. Роботу оформити у вигляді презентації.

Дати відповіді на питання:

7. Закріплення, систематизація та узагальнення.

1.Які засоби для створення і виготовлення документів ви знаєте?

2.Які засоби транспортування документів ви знаєте?

3. Які засоби обробки документів ви знаєте?

4.Які засоби копіювання і розмноження документів ви знаєте?

5.Які засоби копіювання документів ви знаєте?

6.Які засоби оперативної поліграфії ви знаєте?
ПРОЙДІТЬ ТЕСТ: ( тисніть тут, завантажуєте результат тесту (або фотографіуєте) І НАДСИАЛЄТЕ МЕНІ У Viber або на електронну адресу: kostya.olya@gmail.com

Тема. Технічні та програмні засоби обробки документів та інформації (15.04 - 4.05)

7. Системи управління електронними документами. Технічні засоби обробки документів та інформації. Класифікація офісної техніки.

8. Засоби створення, зберігання, обробки, копіювання і транспортування документів.

9. Програмні засоби обробки документів та інформації. Види систем обробки текстів. Комунікаційні технології.

10. Практична робота № 3. «Створення та пересилання документів». (дивись завдання нижче, після тетсу)

Підсумкова а робота №1 з теми: «Документи та документообіг. Технічні та програмні засоби обробки документів та інформації»


Пройдіть тест:

Практична робота №3

«Створення та пересилання документів»

В ході виконання роботи дотримуйтеся правил техніки безпеки

Завдання. Створити спільну статтю на тему: «Моя майбутня професія».

Хід роботи.

Для тих, хто не має електронної скриньки на Gmail

1. У рядку Адреса будь-якого браузера введіть http://www.google.com.ua/.

2. Створіть поштову скриньку Gmail.

Для тих, хто має електронну скриньку на Gmail

1-2. Зайдіть до власної електронної скриньки.

Для всіх

3.Напишіть листа на адресу kostya.olya@ gmail.com

Тема листа: Прізвище, ім’я.

Текст листа Тема уроку.

4. Створіть аккаунт.

4. На верхній панелі натисніть кнопку Documents (Документи).

5. У вікні, що з’явилося, натисніть кнопку Создать (Створити) і виберіть необхідний вид документа. Натисніть кнопку Документ .

5. У наступному вікні, яке схоже на документ текстового редактора MS Word, створіть новий документ.

6. Введіть заголовок статті «Моя майбутня професія».

7. Напишіть вступний абзац статті.

8. Для спільної роботи з документом натисніть кнопку Предоставить доступ (Надати доступ) у правій верхній частині вікна, щоб надати доступ всім учням для редагування.

9. У вікні, що з’явилося, введіть адреси поштових скриньок Gmail учнів або виберіть їхні адреси зі списку контактів.

10. Відкрийте документи одного однокласника та іншого і додайте до них по два речення відповідно змісту документа.

11. Відкрийте власний документ і прокоментуйте дописи, які додані до вашого документу.

12. Надішліть свій документ вчителю для оцінювання.

10. Практична робота № 3. «Створення та пересилання документів».

Тема. Електронний документообіг (06.05 -27.05)

11. Електронний документ, його ознаки та правовий статус. Електронний документообіг. Електронний цифровий підпис

12. Особистий та відкритий ключі. Сертифікат відкритого ключа ОCR-технології для розпізнавання паперових документів.

13. Передавання електронних документів. Зберігання електронних документів. Забезпечення конфіденційності електронних документів. Електронний офіс.

14. Інструктаж з ТБ. Практична робота №4. «Маніпулювання електронними документами».

15. Виконання індивідуальних та колективних проєктів.

Шановні учні, пропоную долучитися до колективного проєкту: 18 травня - 76-ті роковини депортації кримських татар. Цього дня Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує жертв депортації кримських татар. Пропоную прочитати твір Таїла Халілова "До останнього подиху" і написати враження від прочитаного створимо інтерактивну електронну книгу. А ще пропоную переглянути фільм "Хайтарма" (вражає). Це може бути індивідуальний або колективний проєкт.
Контрольна робота № 2 (пройти до 25 травня)
(відповідь фотографуєте та надсилаєте мені).